Sora no kagayaki
Їй ніколи не подобалось її власне тіло. У Дорі
було незрівнянно граціозніше, пропорційніше і модніше тіло, її
ж власне тіло дісталося їй від другого віку, повнокровного дев'ят-
надцятого століття, коли пишну плоть вважали достоїнством. Бар-
бара думала про свої вірші, такі легкі й іноді дуже витончені, вірші
дівчини, в яких мерехтять неясні образи і далекою луною пере-
гукуються дивні рими, — адже, по суті, ці вірші повинні належати
не їй, а Дорі. Вона не відповідала власним поезіям. І на наступному
відрізку шосе, їдучи назустріч сумнівній меті, вона раптом з жахом
збагнула, що слова не мають ніякого значення, нічого не має зна-
чення, крім тіла — людського тіла і тіл інших створінь та предме-
тів. Що ще існувало?
Лише її власне тіло було достовірною реальністю її життя.


@темы: КНЛУ, Желтенькая закладочка